Танець як медитація

Доповідь Наталії Моголівець на Другому Міжнародному конгресі з досліджень у сфері танців під егідою Міжнародної танцювальної ради при ЮНЕСКО (CID).

Медитація – спосіб впливу на психіку. Деякі езотеричні традиції (суфії ордену Мавлеви) та вчителі (Г. Гурджиєв, Ошо) доповнили медитативні психотехніки танцювальними практиками. Мета цих практик: досягнення різних типів трансових станів, які потрібні для очищення підсвідомості (динамічні медитації Ошо, суфійські кружіння) та актуалізації психічних процесів (асинхронні рухи в танці Гурджиєва), що призводить до більш цілістного самовідчуття практикуючого.

Як відомо, медитація є одним із древніх засобів впливу на психіку. З психологічної точки зору можна виокремити п’ять головних напрямків, які є складовими внутрішньої роботи над своєю психікою.

  1. Актуалізація психічних процесів.
  2. Розвиток свідомості та самосвідомості.
  3. Очищення підсвідомості.
  4. Розпрограмування надсвідомості.
  5. Досягнення внутрішньої цілісності.

Практика танцю в езотеричних системах використовується як техніка для розвитку усвідомленості, а також як метод очищення підсвідомості.

Значний обсяг інформації, яку людина сприймає органами чуття, не фіксується свідомістю. Людина дивитися і не бачить, слухає і не чує, їсть, але не відчуває смаку їжі. Головна причина цього полягає в тому, що свідомість людини переважно не сконцентрована в «тут-і-зараз», а зайнята вирішенням різних проблем, спогадами минулих образів, договорюванням того, що вчасно не було сказано. Аналогічним чином сприймається ситуація з почуттями, емоціями та бажаннями, які не завжди бувають усвідомленими, проте впливають на наше життя, зумовлюючи наші дії та стосунки. Все це, згідно з гештальт-підходом, зменшує кількість вільної енергії, якою володіє людина, і, як наслідок, знижує адаптивність до життєвих ситуацій. Виходом з цього є тренування людиною перебувати «тут-і-зараз», як на рівні органів сприйняття, так і чуттєвої сфери.

Поміж сучасних езотеричних шкіл найбільшу увагу актуалізації приділяв Г. Гурджиєв. Згідно з ученням Георгія Гурджиєва, людина - це механічна «машина», яка функціонує за принципом стимул-реакція. Тобто, коли людина «спить», вона не може керувати ані собою, ані тим більше своїм життям, оскільки життям повністю керують внутрішні чи зовнішні випадкові механічні стимули. Таким чином, кожна наша дія викликана не нашою волею, а механічними, переважно випадковими, реакціями на ці механічні стимули. Псується погода – і в нас псується настрій; на нас кричать – і ми одразу починаємо кричати у відповідь. Ми не живемо, а просто пливемо за течією і продовжуємо механічно реагувати на зовнішні, випадково сформовані стимули. За цих обставин людина не здатна бачити та усвідомлювати механізм формування цих стимулів та реакцій. Тому робота зі змін починається із вивчення себе та спостереження за собою. Тільки повне усвідомлення природи своїх механістичних реакцій та стимулів, які їх запускають, і неупереджене спостереження цього моменту дають можливість людині бачити повну картину того, що відбувається, і робити усвідомлений вибір своєї реакції. І врешті решт жити, а не функціонувати за принципом стимул-реакція.

Гурджиєв розглядав гімнастику і танці як спосіб гармонійного розвитку людини. Суть цих танців полягає в тому, що вони розвивають певні вміння та внутрішні якості, які в подальшому можна використовувати у всіх сферах життя. В першу чергу ці танці навчають тотальності – максимальній концентрації уваги. Коли Ви тотальні, Ваша увага не розсіюється і, виконуючи будь-яку роботу, Ви не робите помилок. Практикуючи тотальність у своєму житті, людина починає швидше виконувати звичайні справи, вивільняючи час. Тотальність дозволяє бути зібраним у ситуаціях, які потребують чіткого, виваженого прийняття рішень. Ще одна особливість гурджиївських танців – розділена увага. Вона дозволяє одночасно усвідомлювати кілька принципово різних об’єктів. Постійні практики розділеної уваги дозволяють швидко переключатися між різними задачами.

В гурджиївських танцях рухи асинхронні, тому працюють обидві півкулі мозку. Якщо регулярно практикувати гурджиївські танці, то в людей логіко-аналітичного складу розвивається творче мислення, з’являється більше емоцій, а у творчих людей – розвивається логіка та структурне мислення. Гурджиївські танці гармонізують обидві півкулі, розкриваючи потенціал людини. Рухи Гурджиєва дозволяють усвідомити стереотипи нашої власної поведінки у стосунках з іншим людьми, а також «кристалізувати себе». Цим терміном він визначив формування в людині стійкого внутрішнього світу.

Усі ці процеси будуть можливі при наявності головної умови – розвитку здібності спостерігати за собою збоку. Як казав Гурджиєв, це здатність спостерігати за собою, як за цікавим незнайомцем. Спостерігати, визнавати те, що побачив, без осуду, роздратування чи виправдання і, - наступний крок – розототожнювати себе з обумовленостями, які є у кожному з нас.

Поняття «очищена підсвідомість», тобто реагування на виміщені почуття та емоції, що викликають невротичне напруження, також виникло завдяки ідеям психоаналізу. Хоча техніки подібного очищення людство використовувало завжди. При всьому їхньому різноманітті способи очищення підсвідомості можна розділити на дві категорії:

Аналітичні — засновані на усвідомленні різних підсвідомих об’єктів з використанням їхніх сторонніх проявів (сновидінь, емоційних напружень тощо). Щоб їх практикувати, потрібно мати вже досить розширену свідомість (міцне Его за термінологією психоаналітиків) і гарну здатність до рефлексії. Більшість аналітичних способів витікають з тих чи інших шкіл психоаналізу, хоча за своєю суттю схожі на буддійську віпасану.

Катарсичні — засновані на безпосередньому реагуванні почуттів та емоцій, які турбують і не потребують їхнього усвідомлення. До них належать: терапія криком, танець-тряска, вільний танець, кружіння, дихальні техніки, ребьофінг, холотропне дихання тощо.

Очищення підсвідомості є важливим етапом роботи над собою не тільки тому, що дає можливість знизити характерний для сучасної людини невротизм, але й тому, що вивільняє психічну енергію, необхідну для глибокої внутрішньої роботи. Досить розлогий набір технік запропонував Ошо, і це різноманіття дозволяло підібрати кожній людині саме ту медитацію, яка була необхідна для її звільнення від конкретного типу нереалізованих емоцій. Фактично Ошо відтворив на новому рівні буддійську практику індивідуального підбору медитацій. Ось кілька технік, які наведені в «Помаранчевій книзі» (The Orange book):

«Динамічна медитація» - безумовна знахідка Ошо. Ефективна медитація катарсичного типу.

«Тряска», «Танець», «Танець та музика» - катарсичні медитації, що розслаблюють м’язи, допомогають актуалізувати бажання.

Ще один приклад використання танцю я психопрактики - суфійські кружіння (або обертання). Це медитативна техніка, яка полягає в обертанні навколо власної осі протягом тривалого часу (зазвичай, від півгодини до декількох годин). Свою назву техніка отримала від суфійського ордена Мевлеві, заснованого перським поетом-суфієм Джалаледдіном Румі (1207-1273). Суфізм - це езотеричне напрямок в ісламі. Існує не менше 70 суфійських орденів. Румі виступив засновником одного з них - ордену "Мевлеві". "Мевляна" (з арабського - "наш пан") - так часто називали Румі. Відмінною особливістю ордена "Мевлеві" від інших є ритуальний танець Сема, або танець радості.

Ритуальний танець "Сема Мевлеві" визнаний ЮНЕСКО шедевром культурного надбання.

Саме Румі першим ввів в ритуал загальних зборів дервішів Коньї танець з музичним супроводом. Суфії кружляють у важких спідницях, які потрібні для стабілізації обертання і підтримки високої швидкості. При обертанні випадіння з медитації через відволікання на страх закінчується фізичним падінням. Медитація вдається тоді, коли практикуючий відпускає заблоковані емоції та почуття і починає відчувати радість та любов. В такому стані кружіння може продовжуватись годинами. Медитація ділиться на дві стадії - кружляння і відпочинок.

Висновок: танець може бути використаний як психопрактика для досягнення стану самосвідомості і очищення підсвідомості, та інструментом медитації для досягнення цілістності людини.


Література:1. Сафронов А.Г. «Йога, физиология, психосоматика, биоэнегетика (4-е изд.доп.)» – Харьков, 2012. - 248 с.2. Ошо “Помаранчева книга. Введення в медитації Ошо”- СПб .: ІГ «Весь», 2012. - 192 с. 3. Ошо “Психологія езотеричного” - М .: Моск. Медіт. центр Ошо «Нірвана», 2004. - 383 с. 7.4. Георгій Гурджієв “У пошуках Буття. Четвертий Шлях до Свідомості” - Видавництво: Софія, 2014. - 256 с. 5. Румі Джалаладдін “Дорога перетворень: суфійські притчі” коммент. М. Хаткевіча. - М .: оклик, 2007. - 380 с. 6. Торчинов Е.А. “Шляхи філософії Сходу і Заходу: пізнання позамежного” - СПб .: «Азбука-классика» «Петербурзьке східнознавство», 2007. - 480 с. 7. Хисматулин А.А. “Суфізм”- СПб .: «Азбука-классика»; «Петербурзьке східнознавство», 2008. - 224 с.
Львів, 2019 р.